Happy to share, that my paintings are represented in
https://uk-for-ukraine.org !!!
Shop - tag Halyna Klepikovska
This is non-profitable charity organization, which helps Ukrainian artists to sell their art!
Happy to share, that my paintings are represented in
https://uk-for-ukraine.org !!!
Shop - tag Halyna Klepikovska
This is non-profitable charity organization, which helps Ukrainian artists to sell their art!
Напевно варто було відразу все занотовувати. Всі ті спостереження, ще починаючи з Польщі. Щось забулося вже, щось згадається.
Ось ми в Англії вже 3 тижні. Країна-навпаки. В дечому країна і люди геть інші, ніж я собі уявляла. А в дечому - саме така і є.
Просто щоб запам'ятати, де мене носить. Гелдестон. Це десь в середині ніде. Я ніколи в житті не чула такої тиші, ніколи, навіть у лісі, в поході. Я ніколи не бачила такої акуратної природи - її тут бережуть. І доречі дуже болить що українську природу ніхто так не береже.
Я ніколи не жила у старовинному замку, або у будинку з каміном. Але те все - інша історія.
У дитинстві мені часто снився сон, наче я дуже маленька (розмір прямує до нуля) і рухаюсь в безмежно великому середовищі (розмір прямує до нескінченності). Або падаю в неосяжно велику прірву. Без відчуття страху - з відчуттям приреченості якоїсь, з відчуттям що ти не можеш нічого змінити, і таке взагалі неможливо, але відбувається. Я виросла, і тепер в мене таке саме почуття - ніби я рухаюсь у неможливому місці, з неможливою швидкістю, з неможливістю зупинитись або за щось зачепитись. Відчуття що рухаючись - зникаєш, по трохи втрачаєш і slowly disappear. Навіть пісня така є - vanishing
Я сто років не писала нічого, і за цей час багато чого змінилось. Про це, можливо трохи згодом. Просто хотілося залишити згадку про подію тут, можливо доведеться до цього повернутись.
Отже, я тепер студент магістратури Житомирського державного університету. Як так сталося - окрема історія, і що з цього вийде - теж невідомо. Що є - то є.
І от в рамках навчання мені довелося відвідати цікаву лекцію, назва якої " Лофт-дизайн та конструювання автентичності", яку проводив Андрій Артеменко, доктор філософських наук, професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Харківської Державної Академії дизайну.
Лекція була в зумі, і я маю сказати, що було дуже цікаво. Розглядалось питання лофту як філософії, на мій погляд. Не лофту як дизайну інтер'єру, а саме лофту як повторного використання, реанімації вже існуючих об'єктів в масштабах великих міст, такий собі постіндустріалізм. Ця тема особливо цікава своєю екологічністю, як на мене, бо мова йде про реорганізацію будівель у занепаді, тобто новий подих і обличчя.
Дякую за цікаво проведений час і можливість. Тут є про що подумати.
Ну, і звичайно, якось вдалося попасти в кадр, дивина )) От ще б хтось дав фото самого лектора, бо я була занадто зацікавлена тим, про що говорила, що навіть не згадала, що треба зафіксувати.