Нотатки біженця

 Напевно варто було відразу все занотовувати. Всі ті спостереження, ще починаючи з Польщі. Щось забулося вже, щось згадається.

Ось ми в Англії вже 3 тижні. Країна-навпаки. В дечому країна і люди геть інші, ніж я собі уявляла. А в дечому - саме така і є.

Просто щоб запам'ятати, де мене носить. Гелдестон. Це десь в середині ніде. Я ніколи в житті не чула такої тиші, ніколи, навіть у лісі, в поході. Я ніколи не бачила такої акуратної природи - її тут бережуть. І доречі дуже болить що українську природу ніхто так не береже. 

Я ніколи не жила у старовинному замку, або у будинку з каміном. Але те все - інша історія.

Vanishing

 У дитинстві мені часто снився сон, наче я дуже маленька (розмір прямує до нуля) і рухаюсь в безмежно великому середовищі (розмір прямує до нескінченності). Або падаю в неосяжно велику прірву. Без відчуття страху - з відчуттям приреченості якоїсь, з відчуттям що ти не можеш нічого змінити, і таке взагалі неможливо, але відбувається. Я виросла, і тепер в мене таке саме почуття - ніби я рухаюсь у неможливому місці, з неможливою швидкістю, з неможливістю зупинитись або за щось зачепитись. Відчуття що рухаючись - зникаєш, по трохи втрачаєш і slowly disappear. Навіть пісня така є - vanishing