У дитинстві мені часто снився сон, наче я дуже маленька (розмір прямує до нуля) і рухаюсь в безмежно великому середовищі (розмір прямує до нескінченності). Або падаю в неосяжно велику прірву. Без відчуття страху - з відчуттям приреченості якоїсь, з відчуттям що ти не можеш нічого змінити, і таке взагалі неможливо, але відбувається. Я виросла, і тепер в мене таке саме почуття - ніби я рухаюсь у неможливому місці, з неможливою швидкістю, з неможливістю зупинитись або за щось зачепитись. Відчуття що рухаючись - зникаєш, по трохи втрачаєш і slowly disappear. Навіть пісня така є - vanishing
Комментариев нет:
Отправить комментарий